Перша фотовиставка. Якою вона була.

 Привіт! Сьогодні захотілось розказати Вам як я організувала виставку своїх робіт. Зразу, мабуть, уявляється простора зала з білими стінами, мої фотографії на них  у гарних рамках і люди з бокалами шампанського. Е, ні, не так...

   Стіни звичайно були, але добряче облуплені, якогось облізло-жовтуватого кольору, похилена етажерка для папок і старий комп'ютер. Такий чарівний інтер'єр мого кабінету, де я працювала перед декретом. Компанія орендувала  кімнату у старій будівлі, поближче до об'єкту їх бізнесу. Робота була цікава, я там професійно виросла. Тільки приходилося далеко ходити пішки, на окраїну міста.
    Так от, захотілося надати якогось затишку, облагородити робоче місце. Вирішила, а чому б не роздрукувати любимі фотки? Звичайно, гарнючих рамочок не було, все акуратненько попричіпала канцелярськими кнопками.

    На комп'ютері вдома фотографії так і збережені в папці "роб стіни".

Ця троянда получилась так, як я зараз вчусь робити з  портретами. Шукаю в інтернеті, як розмивати фон.  А тут одна з перших і така вдала! 

Кому приходилося бувати у моєму кабінеті, крутились біля цієї фотографії, незнали з якого боку на неї подивитись, що воно таке. А це, ополонка гірської річки.

Тут перший раз застосувала колір сепія, потім довго не могла знайти в програмі, де таку гарну функцію знайшла  :-)

Голуб по-сусідству, сфотографувала, не відкриваючи вікна.

А цю фотку називаю "Чиї кабиздохи". Поясню, чому.  Ще в дитинстві чула анекдот чи бувальщину: "Прийшов дядько в двір до сусіда, а там пес. Та й каже - чий пес? каби здох! А газда вийшов, та й каже, що то його. Дядько - гарний песик" .  Анекдот получився не смішний, але зміст зрозумілий  :-) 

Якось в кабінет зайшов колега з офісу, глянув на фотографію песиків на стіні і питає: "чиї кабиздохи?". Інший би і не зрозумів про що йдеться. А ці цуцики жили на території. В обідню перерву виходила з ними погратися. Все їхнє собаче сімейство піднімало настрій і відволікало від робочого напрягу.

Ці красиві квіти бабулька виростила у себе на грядках. Щоліта, як приїжджаю, беру фотоапарат і знайомлюся з пахучими і квітучими. Планую ще цілу заквітчану статтю написати. Дуже люблю фотографувати квіти, є що показати.

А ця прекрасна фотографія несе в собі приємні спогади про першу поїздку на море. Прогулянка по Кримських горах незабутня. Йдеш по скелях, де-не-де травичка, пахне лікарськими травами, літо,  море виблискує на сонечку і балдієш.

Фото з прогулянки по Тропі Голіцина на Новому світі в Судаку