Грандіозний ювілей!

Запрошую Вас відсвяткувати зі мною річницю блоговедення! Сьогодні 10 квітня, виповнився рівно рік з дня опублікування першого посту "Як я до такого дійшла..." З висоти пройденого досвіду трохи смішно читати його. Але, як кажуть спеціалісти по блоговеденню, головне почати та регулярно писати, потім втягнешся і текст буде більш плавним. 

Тоді хоч мала час виписувати. А тепер помітила, що не до великих текстів. Навіть кілька абзаців готую кілька днів. Ніяк не вдається сісти у спокійній обстановці і зосередитись. 
Зате, з радістю фотографую, редагую та демонструю нові кадри :-) А це, думаю, головне для фотоблогу і для мого росту, як фотографа. Пишу із задоволенням, уже в коментарях, спілкуючись з Вами :-)

У блогсфері прийнято відмічати рік блогу своєрідними цукерочками та розіграшами. Я довго вагалася чи варто мені таке робити. Навіть придумала подаруночок, який підходив би до тематики фотоблогу. Але зараз склалася така ситуація відносин у наших країн, що заслужений кимось виграш, може і не доїхати до адресата.
Тому давайте відсвяткуємо, віртуально, перший ювілей фотоблогу "Мої фотографії та їх біографія" у кафе. Запрошую Вас на чай з десертом ;-)

Якби Ви приїхали до мене у гості, я б повезла Вас на прогулянку у Івано-Франківськ. Навіть у погану погоду, було б на що подивитись. Наприклад, провела б екскурсію по фортечній галереї.

Завчасно б пошукала у інтернеті рекомендації франківчан, куди сходити на посиденьки. Важлива вимога, щоб заклад був у центрі міста. Адже спочатку прогулянка, а потім - відпочинок у приємному та затишному закладі. І зупинила б свій вибір на кафе з цікавою назвою - "Говорить Івано-Франківськ".

Як виявилося, кафе знаходиться навпроти головної пам'ятки, міської ратуші, в самісінькому центрі міста. 
Перше, що нас вразить всередині, відсутність звичної барної стійки.

Усі маніпуляції із замовленнями, з напоями, робиться на очах відвідувачів. Дуже цікаво спостерігати. Попри одну стіну, все компактно розміщено, чистий посуд, умивальник, кавовий автомат і т.п.

Ось ми сіли біля віконечка. Навколо так затишно, що і забули зробити замовлення. Розглядаємося довкола. О, холодильник з десертами!

Довго будемо милуватися смакотою, не зможемо ніяк обрати. Мила дівчина запропонує свою допомогу і терпляче розповість про кожен десерт.

Я скромно запитаю: "Чи можна у Вас фотографувати?" Отримавши ствердну відповідь, почну приглядатись в об'єктив до зали. Що дуже приємно, офіціант розповість про другий зал і запропонує пофотографувати і там. Чесно Вам скажу, стане дуже приємно!

Чай вистигає, смачний десертик так і манить. Ми його з усіх боків поцоркаємо, різними комбінаціями на столі вискладаємо :-) 
Я не сказала, ми перенеслися з чаюванням у другий зал. Там більш просторо і світло.

Сподобалась імпровізована крамничка у кафе, з різноманітними предметами та сувенірами. Та інтер'єр затишний. 
Дуже вдячна офіціантам за гостинніть, терпіння та привітніть !

Відпочивши і зігрівшись, поласувавши смачнющим десертом, подякуємо дівчині, яка так терпляче і привітно нас обслуговувала. Вийдемо з кафе з твердою упевненістю, повернутись туди ще раз! 

Дякую, що переглянули моє уявне святкування ювілею фотоблогу та за те, що читаєте мої публікації!

У кафе дуже сподобалось! Хочу повернутися сюди знову. Вже, щоб посидіти на літньому майданчику.